неділя, 8 квітня 2012 р.

Мільярд українців

Багатство нації - це не лише запаси металу та паперу в банках. Багатство нації - це і її чисельність (Динаміка населення України). Гроші можуть знецінитись, а народ може все відновити.


Попри невтішного прогнозу ООН щодо прогнозної чисельності українців на 2050 рік - в 30 мільйоннів, попри фактичні втрати українців з 52 мільйонів у 1990 році до 47 мільйонів у 2012 році, українці мають переломити згубну тенденцію, стати однією з найбільших націй світу, і я саме напишу яким шляхом.


Цінності нації

Однозначно стверджую, що ті цінності нації, що призводять до її вимирання мають бути критично переглянуті чи відкинуті. Цінностям занепадництва треба протиставити цінності розвитку.


Проблема старіння і вимирання нації - не економічна. Народ не виростити грошима. Багатотисячні допомоги при народженні дитини не рятують і не врятують ситуацію.

Чи економічно краще жили українці за кріпацтва кілька століть? Ні не краще, але мати в родині десяток дітей було таким же звичним, як сьогодні не мати жодної дитини. І народжували дітей наші прапращури, не отримуючи ніяких допомог при народженні дитини, тому що народжувати дітей в їхній свідомості було безсумнівною справою.


Проблема низької народжуваності не економічна. У десятки разів заможніші Європа та Японія мають подібні проблеми низької народжуваності, старіння та вимирання націй. Тобто одне лише підвищення доходів громадян удесятеро не вирішить проблеми низької народжуваності.

Натомість бідніші за Україну Китай та Індія продемонстрували демографічні вибухи та перевершили мільярдні показники народонаселення. Якби не чинна в Китаї політика "Одна родина - одна дитина", стерилізація жінок, що народили одну дитину, то китайська хвиля уже безупинно прокотилася б до Парижу та Ліссабону.


Чому ж одні народи розвиваються, а інші застигають і вимирають? Я показав, що це проблема не економічного характеру, а психологічного, - установки в головах, у масовій свідомості, у цінностях нації є передумовою фаз життєвого циклу нації.


Отже, по-перше, урбаністичні народи програють селянським. Цивілізації на асфальті (ЄС, Японія, сучасна Україна), які мають переважно міське населення, потерпають від демографічної кризи. Цивілізації від землі (Індія, Китай, дореволюційна Україна), які мають переважно сільське населення, характеризуються демографічним розвитком.


Якщо помістити ставкову рибу в акваріум, вона зупиняється в рості, її життєвий простір обмежено. Коли люди переселяються в багатоквартирні будинки, вони підсвідомо обмежують свій життєвий простір. Вони мають стелю і підлогу замість неба і землі, вони мають лише картину вікна, замість цілого світу. Просторове пожиттєве самообмеження згубно впливає, як на саму людину, так і на її психологічне відношення до питання розмноження на обмеженій площі. Тобто якщо мало простору самому, то яка мова може йти про десяток дітей?! Взагалі, пожиттєве добровільне квартирне самообження мало чим відрізняється від довічного ув'язнення в тюрмі.


Мати власну квартиру - сучасна життєва цінність мільйонів українців. Але сама ця цінність несвідомо обертається згубою нації.


Цінність "мати власний дім" має замінити цінність "мати квартиру", а цінність "жити в селі" має замінити цінність "жити в місті".


Найголовніша цінність - мати власний дім, але реалізувати її в місті для всіх мешканців - просто неможливо, натомість в Україні повно життєвого простору в сільській місцевості, зараз налічуються тисячі вимираючих сіл та сотні сіл, витертих з карти назавжди. І зараз продовжується відтік молоді з сіл у міста, де вона попадає в лабета цінності мати квартиру, і фактично перекреслює як своє життя, так і життя нації.


Чим місто цінніше за село, і чи насправді це так?

Перший міф: місто дає роботу, як засіб для життя.

Другий міф: місто дає навчання, як засіб для життя.


Сучасні інтернет-технології дозволяють самостійно чи дистанційно отримати гарну освіту від провідних університетів світу. Сучасні інтернет-технології дозволяють працювати дистанційно не біля місця свого проживання, а будь-де у світі.


Третій міф: місто дає зручності та блага.

По-перше, за певний кошт зручності та блага можна зробити і в селі.

А по-друге, ми підходимо до розуміння відмінностей Людини тепличної та Людини природної. Медики США відзначають факт великої різниці у здоров'ї американських та філіпінських дітей на користь останніх. Стерильні тепличні умови програють природним умовам. І в природному світі штучно виведені рослини й тварини не витримують суперництва з їх неокультуреними родичами. Культура і цивілізація потрібні лише в тій мірі, доки вони не вбивають життєву силу.

Для виживання в місті людина переважно переходить з фізичного на розумовий рівень діяльності, що шкодить її здоров'ю. Крайній прояв такого переходу - ботани і ботанки, безформенні тіла, вагітні чоловіки, - є справедливим предметом для насміхання.


У місті переривається селянський культ родючості: родючості землі, родючості дерев, родючості худоби, родючості жінки. У місті культ родючості змінюється на культ комфорту, зручностей, вільні доходні ресурси спрямовуються на поліпшення зручностей, на збільшення житлових метрів, на здорожчання квартирного устаткування. І цьому збільшенню зручностей нема меж. Людина прагне за зручностями жити не гірше від знайомих, не гірше як у світі. І в цьому наче б то немає нічого поганого, але служіння культу зручностей з'їдає всі грошові та часові ресурси людини, не залишаючи місця прадавньому культові родючості.


І сьогодні навіть в селах України культ родючості витісняється культом комфорту. Люди, що залишилися в селах і мають грошові доходи, справедливо піднімають планку рівня життя до міського, але часто не залишається часу та уваги до різноманітних проявів родючості.

В Україні культ родючості витісняється культом комфорту: контрацепція, аборти, добровільна стерилізація, - потенційні батьки не бажають зменшувати свій комфорт за рахунок потенційних дітей.


Історично ж культ родючості України нараховує сотні тисячоліть. За дослідженнями американських вчених всі європеоїдні народи пішли саме з України: серед них кельти, германці, балтійці, всі слов'яни. І давньогрецька з давньоримською, і давньоєгипетська з вавилонською цивілізації мають витоки саме з терен України.

Також історія свідчить, що всі народи народжуються і розвиваються завдяки культу родючості, який завжди рано чи пізно замінюється культом комфорту, після чого розпочинається занепад народу.

Єгипетська додинастична цивілізація грунтувалася на культові родючості (в т.ч. Нілу), досягла зениту на початку династій фараонів, фінансова могутність Єгипту стимулювала культ комфорту, який призвів його до занепаду.


Давній Рим починався з культу родючості та стрімко розвивався. Було захоплено силу земель, багаства з усіх країв текли до Риму. Імперія замінила республіку та ініціювався культ комфорту. Насамкінець культ комфорту досяг апогею, коли всі від імператора до солдата дбали лише за себе. Римляни не схотіли захищати та віддавати життя за імператорску владу, бо вони вже фактично було далекими від інтересів одне одного (як і сьогодні в Україні, хто захоче віддавати життя за Януковича у випадку зовнішньої агресії?), та стали легкою здобиччю германських та слов'янських племен.


Чингісхан починав з культу родючості та стрімко пройшов від Монголії до Карпат. Знову ж таки багатства завойованого світу розпочали перевагу культу комфорту, і Золота Орда розпалася через втрату життєвої волі та єдності ханів і солдат.


В 1991 році Україна стала мертвонародженим проектом. Вона не починалася з культу родючості, а відразу з культу комфорту. Влада за рахунок українців відірвалася від них більше ніж в 20 разів за рівнем доходів та задає всім громадянам в прагненнях надвисокі стандарти життя, які пересічним громадянам не просто досягнути. Культ же родючості відсутній. За 20 років вимерло 7 мільйонів українців та 25 мільйонів корів. В переважній більшості економіка України розвивається на інерції ще від СРСР, основні засоби застарілі та ще радянської доби на 80% формують всі основні засоби.


Зміна цінностей згори навряд чи відбудеться. Зміна цінностей знизу має сформувати ядро нової життєздатної сили української нації заснованої на культові родючості.


Державні діти

Виховання сиріт треба проводити саме в ключі здорових цінностей нації, не в дитячих будинках, поділених на кімнати, а в закинутих селах по відбудованих хатах.


Міграційна політика

Вірно кажуть, нема значення, звідки ти прийшов, головне, куди ти йдеш. І за козаччини приходили на Січ з усього світу і ставали козаками московці, поляки, турки, цигани, кавказці та інші народи. Вони приймали цінності Січі, та захищали їх.


Чому ж сьогодні алжирці та інші народи у Франції залишаються алжирцями, а не стають французами? Чому афро-азійські переселенці до Європи зберігають свою національну ідентичність, а не розчиняються у єворпейському просторі? Тому що, на відміну від Січі, держави їх не беруть в оборот. Переселенці просто переселяються та живуть, не змінюючи способу свого життя та своїх цінностей, не асимілюючись, користуючись благами розвинутого суспільства.


Натомість мої пропозиції по активній інтеграції мають зробити з афро-азійських переселенців щирих українців. Серед цих програм активної інтеграції варто назвати:

  • інститут народної самооборони, коли кожен чоловік віддає державі місяць щороку на проведення військових маневрів та виконання функцій охорони порядку та державного майна.
  • інститут альтернативного оподаткування, коли особі пропонується або сплатити $2000 єдиного річного податку, або відпрацювати 2 місяці на державних роботах (з будівництва та екологічного впорядкування).
  • інститут повної зайнятості, коли всім бажаючим працювати безробітним пропонуються державні роботи (з будівництва та екологічного впорядкування).
Запропоновані заходи дозволять перевести кількість переселенців у якість справжніх українців. Я виступаю проти стерильності нації, проти глухих кордонів. Держава має приймати всіх охочих іноземців, але виключно на своїх державницьких умовах активної участі мігрантів у розбудові країни. Мігранти до ЄС обтяжуються лише вимогою не нашкодити, мігранти до України мають обтяжуватися ще й вимогою активно працювати на Україну.

Сьогодні мігранти переважно зайняті в торгівлі, дбаючи за себе, при активній інтеграції вони дбатимуть і про Україну.

У ЄС мігранти приходять з Афроазії і нікуди не йдуть; в Україні мігранти, що приходять з Афроазії, мають іти одним кроком з розвитком України.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Про цивілізації

А. Тойнбі у своїй праці "Осягнення історії" гідним предметом дослідження називає не країни, а цивілізаційні групи. На час написанн...