четвер, 26 квітня 2012 р.

Скільки коштує людина в Україні

У цій статті ми визначатимемо вартість людини не за анатомічним підходом (як сума вартості органів), а за банківським (зарплата, доходи - як відсотки на умовний депозит).

Отже, якщо середня зарплата в Україні - 2.7 тис. грн., то вартість середнього українця становить 180 тис. грн. Якщо середня пенсія в Україні - 1 тис. грн., то вартість середнього українського пенсіонера = 66.7 тис. грн. (що дорівнює вартості автомобіля Daewoo Сенс).

Микола Азаров за 2011 рік заробив 837 тис. грн., отже дисконтна варітсть Миколи Азарова становить 4,65 млн. грн.

Валерій Хорошковський у 2011 році заробив 6 661 тис. грн. Таким чином, Валерій Хорошковський коштує 37 мільйонів гривень.

середа, 11 квітня 2012 р.

Податок на бідність, як засіб її подолання


Оподатковувати бажано те, з чим потрібно боротися.

Викладено концепцію прибуткового оподаткування фізичних осіб.

Оподатковувати бажано те, з чим потрібно боротися. Як то екологічні податки на забруднення, акцизи на алкоголоьні напої та тютюнові вироби. Коли оподатковується прибуток, це стимулює підприємця його мінімізувати, коли збори розраховуються від заробітної плати – відбувається те ж саме, працедавці не зацікавлені сплачувати більше. Це один з факторів стримування росту зарплат в країні. Взагалі, податок, виступає потужним економічним фактором у фінансах підприємства, якого намагаються обгрунтовано уникнути чи мінімізувати, і саме цю економічну закономірність потрібно використовувати державі на свою користь, а не йти всупереч їй.

Замість пропорційного податку на доходи фізичних осіб та соціальних внесків доцільно запровадити фіксований податок на бідність, регресивний за своєю суттю. Наприклад, в $1000 на рік для всіх фізичних осіб працездатного віку. Зрозуміло, що найтяжчим у сплаті він буде для найбідніших, і найлегшим для заможних громадян, що економічно спонукатиме кожного громадянина і зацікавленого працедавця шукати шляхи для подолання бідності кожного конкретного громадянина.

Стосовно цього податку доцільно скасувати принцип обов’язковості. Тобто його можна і не платити, але разом з тим втрачаються права обирати і бути обраним, право на закордонний паспорт і водійські права. Тобто такий громадянин умовно прирівнюється в правах до іноземця.

Запропоновані ще А. Смітом принципи оподаткування від отриманих доходів не витримують перевірку часом, на сьогодні доцільно податкову систему повернути на користь держави як засіб боротьби із неприйнятними соціально-економічними явищами.

Акцизи на квазі-продукти


Розширення групи підакцизних товарів має відбутися за рахунок квазі-продуктів.

На сьогодні до груп підакцизних товарів відносяться алкогольні напої, тютюнові вироби, пальне (бензини, дизпаливо), транспортні засоби на нафтопереробному пальному. І це все є обгрунтованим. Здорожчання даних товарів через присутність складової акцизного збору має спонукати споживача до коригування власної споживацької поведінки, до обмеження споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів не тільки через шкоду для здоров’я, а і через те, що це економічно невигідно. Здорожчання нафтопереробного пального та транспортних засобів на ньому має бути додатковим економічним стимулом до переорієнтації на електродвигуни.

Разом з тим, до груп підакцизних товарів варто віднести квазі-продукти, як то чіпси, солодкі газовані води, молочні і м’ясні вироби без реального вмісту в них молока і м’яса тощо. Мета цього полягає у захисті здоров’я нації шляхом здорожчання квазі-продуктів у порівнянні з органічним продовольством та частковою переорієнтацією споживацького попиту не тільки за рахунок роз’яснювальної роботи, а і за рахунок економічного фактору.

Для реалізації даного задуму необхідно поширити країною мережу оптових сільськогосподарських ринків, що працюють за схемою «агровиробник-споживач» без ланки посередників за прикладом ринку «Столичний» під Києвом.

Природним супротивником цього задуму будуть підприємства переробної промисловості, що мають багатомільярдні обороти від реалізації квазі-продуктів, вони можуть блокувати законодавче прийняття даного рішення.

Високі ціни на газ - стимул від нього відмовитись


Хто, як не Газпром, простимулює в Україні революцію в енергозбереженні та екологоцентризмі?
Уряд має проголосити: «Шановні громадяни та підприємства, через рік ціна на газ для вас буде $500; рекомендуємо вжити заходів зі зміни енергозабезпечення за допомогою застосування програм:
  • сонячної енергетики,
  • вітрової енергетики,
  • біогазових установок.»
Підняття цін на газ не буде політичним самогубством для влади, якщо вона запропонує енергетичну альтернативу та організаційну підтримку в переоснащенні енергозабезпечення.

Біогаз.
Побутові та каналізаційні відходи можуть дати 50-100 куб. м газу з тонни. Тоді як в Україні ще немає жодного потужного сміттєпереробного (не плутати зі сміттєспалювальними) заводу, і смітники довкола міст вже давно переповнені, отруюють навколишнє природне середовище, вимагають збільшення землевідведення під більші площі сіттєзвалищ. Каналізаційні системи не витримують ніякої критики, погіршують якість водного фонду країни.
Біогазові установки на тваринницьких комплексах можуть енергетично покрити потреби самих комплексів та прилеглих сіл.
В Китаї та Індії мільйони сімейних біогазових установок забезпечують потреби в газі однієї родини.

Вітер.
Уже сьогодні в Криму, в Очаківському та Березанському районах Миколаївщини, інших регіонах розвивають проекти вітрової енергетики. Це є перспективним та чистим джерелом енергії, що заслуговує на широке впровадження і в сільських родинах. Так в Німеччині чимало фермерів на своїх землях встановили вітряки, які швидко окупилися, забезпечують енергією не лише фермерське господарство, а й дають можливість надлишки енергії продавати, забезпечуючи фермерам додатковий дохід.

Сонце.
Сонячні батареї поступово входять в сучасне життя українців. Збільшення вартості енергії прискорить окупність установок сонячної енергетики.
Є позитивним досвід Ізраїлю в оволодінні сонячною енергією: від створення сонячних електростанцій – полів сонячних батарей, до встановлення сонценагрівальних бойлерів на дахах багатоквартирних будинків.
З Франції до Нідерландів вже курсує електричка, що живиться виключно сонячною енергією.

Транспорт.
Є цікавим досвід енергозбереження польських студентів, що зробили авто «Краплинка», яке на літрові бензину може подолати півтисячі кілометрів.
На наших дорогах почали з’являтися електромобілі, і навіть крупні світові автобренди роблять перші експерименти в цьому напрямку, чого на жаль не можна сказати про вітчизняних автовиробників.
Окрім розвитку виробництва електромобілів та інфраструктури для забезпечення їх руху, потрібно вжити і податкові важелі: скасувати оподаткування екологічного транспорту, та підвищити неекологічного.

Викопні ресурси.
Сланцевий газ, вугілля, нафту – доцільно використовувати як енергію лише на час перехідного періоду до забезпечення країни відновлювальною енергетикою.

Як висновок.
Газовий виклик потрібно сприймати не як покару, а як шанс та імпульс до невідворотного енергопереоснащення країни, переходу на екологічну відновлювальну енергетику.

Реформа системи освіти


Інтернетизація, мобільність, практичність – три напрями розвитку освіти країни ІІІ тисячоліття.

Сучасна система освіти перенесена з радянської минувщини та не відповідає вимогам сьогодення, крім того, вона причетна до поганого здоров’я нації (як сидячий малорухомий спосіб існування з 7 до 22 років, що сприяє розвиткові серцево-судинних захворювань та хвороб опірно-кісткового апарату), а також причетна до низької соціальної адаптації випускників та відповідно високого рівня безробіття (здобуті знання та навички у ретроградній школі не дозволяють випускникам в багатомільйонній більшості скористатися ними у реальному житті).

Вступивши в епоху інформаційних суспільств, країна має не дотримуватися середньовічної традиції, не ігнорувати вигоди інформаційної магістралі, а оволодівати ними, і насамперед в галузі освіти та науки.

Потрібно скасувати інститут обов’язкового протирання штанів та спідниць у школах, запровадивши систему загальної інтернет-освіти. Окрім викладу в інтернеті підручників та інших навчальних матеріалів, інтернет має використовуватися як засіб спілкування учнів та вчителя щодо розсилки та перевірки практичних завдань. Саме такі іновації було вже успішно апробовано в кількох містах України під час епідемій грипу. Крім того, можна створити один державний освітній телеканал з постійною трансляцією найважливіших предметів у виконанні кращих освітян країни. Ця новація також була позитивно апробована на місцевому рівні під час епідемії. На регіональному рівні така новація успішно апробована і вже протягом тривалого часу втілена в життя в Якутії. Там вже переведено десятки шкіл на систему інтернетизованої дистанційної освіти. Домашні завдання, контрольні діти отримують по інтернету, та після їх виконання відсилають вчителям на перевірку. Усі школи підключені до супутникового інтернету, витрати на це фінансуються державою. Таким чином найвідсталіший в освітньому плані регіон став одним із найсучасніших. Суцільна інтернетизація освіти дозволить суттєво скоротити щорічні бюджетні видатки на друк підручників, утримання будівель шкіл.
Разом з тим треба зазначити, що освіта носить характер не лише надання знань, а й соціалізації особистості, адаптації громадянина до життя в суспільстві. Цю задачу доцільніше перекласти на інститут пластівських таборів, який дуже позитивно себе зарекомендував в усіх регіонах країни протягом десятиліть.

Задля більш глибокої та професійної соціалізації учнів необхідно їх вчити не всьому дуже важливому, але не потрібному на ринку праці, а потрібно спеціалізувати учнів на найперспективніших професіях інформаційного суспільства, в т.ч. на програмуванні, прикладній фізиці та біології.
Майбутня система освіти має складатися з наступних альтернативних складових:
  • домашня самоосвіта,
  • пластівські (скаутські) табори,
  • професійно-орієнтовані школи,
  • традиційні школи.

І стосовно часу навчання. Не потрібно принижувати та стандартизувати наших майбутніх геніїв. Якщо учень достроково зможе скласти випускні тести, треба йти йому на зустріч, а не примушувати тягнути свій строк до кінця.

Як висновок. Закриття сотень шкіл в Україні в наші дні без пропозицій гідної альтернативи освіти – не припустиме. Профільне міністерство має щонайменше розробити та впровадити в життя програми інтернетизації освіти учнів для забезпечення домашньої самоосвіти.

Верховна Рада вже не потрібна Україні


Зараз, коли ведуться дискусії щодо проекту нового виборчого законодавства, тобто як вибирати депутатів наступного разу, варто замислитись, а чи взагалі варто їх обирати.Рейтинг довіри до Верховної Ради найнижчий з-поміж усіх органів влади. За даними Лабораторії законодавчих ініціатив 70,3% громадян України не довіряють депутатам парламенту. Головними причинами недовіри є некомпетентність, непрозорість роботи, відсутність ефективного зв’язку з виборцями, нехтування їх інтересами.

Перехід до інформаційного суспільства ІІІ тисячоліття передбачає можливість прямого народовладдя без посередництва депутатів, що втратили довіру суспільства. Історично парламенти країн створювалися для представлення інтересів громадян на найвищому рівні. Сьогодні ж більшість депутатів захищає не громадські, а власні та кланові інтереси. І як показує практика, зміна складу Ради ситуацію не поліпшує. Рада є феноменом злоякісного середовища, що дощенту знищує сподівання виборців та перетворює щойновибрану інтелектуальну еліту нації на кнопкодавів та безвольних маріонеток.

Сучасні технології дозволяють сьогодні здійснювати пряме, а не опосередковане депутатами народовладдя.

Верховну Раду як законодавчий орган має замінити Академія Наук. Науковці відповідних галузей мають готувати законопроекти та подавати їх на розгляд суспільства. На інтернет-форумах має проводитися їх відкрите громадське обговорення. Після обговорення законопроектів громадяни України голосують через інтернет, проявляючи пряме народовладдя.

Аналогічним чином можна обійтися і без місцевих рад. Місцеві громади мають безпосердньо приймати нормативні акти своїх територій з подання науковців.

Фінансовий ефект реформи: щорічна економія в утриманні депутатів ВРУ в 0.8 млрд. грн.

неділя, 8 квітня 2012 р.

Культ роду та родючості

Жінка гарна дітьми, а не волоссям й нігтями
 Повчають у Почаєві монахи фарбованих пазуристих жінок


Трипільські глиняні статуетки богині родючості



Філологія роду

Культ роду та родючості здавна славилися на Україні. Це відбивається і в найголовніших словах українців. Народ - це наш род. Родичі і рідні - це особи приналежні до роду. Природа - це життєве середовище роду, знаходиться при роду. Врода, дорідний - ознаки високої якості в приналежності до роду. Родина - частина роду і його основа. Народження - надходження до нашого роду. Виродження - вихід з роду. Відродження - починається від шанування роду. Ще й на перший погляд аграрні слова: порода і город. Го - з індоарійського має багато позитивних значень, це і земля, і небо, і худоба, отже слово город - можна розглядати як землю роду, або в сукупному розумінні як благо роду.

Подивимось на мови давніх емігрантів з України - германців. Близькі до звучання слову "род" знаходимо німецьке Rot (червоний) та англійське Road (дорога). Як тут не згадати заспів славетної пісні "Роде наш красний, Роде наш прекрасний...". Червоний колір, кров єднає весь рід і на рушнику, і в житті. До того ж, Род для українців - це їхнє дао, їхній життєвий шлях та світоглядне призначення. Дорога - це шлях до Рога, одного з головних українських богів. Цікаво, що слово дорога у зворотньому прочитанні дає таке ж священне слов город.

Анатомічно род відповідає нижній частині обличчя: рот, підборіддя, борода. Борода - це бог роду чи багатство роду, це вказівка на дорослих чоловіків, адже переважно саме в них росте борода. Отже, дорослі чоловіки - є багатством надбанням роду, і чим більша борода (більший вік чоловіка) - тим на поважніше ставлення він заслуговує. Саме борода закладає основи патріархального, а не матріархального устрою роду.

Рот, як анатомічний відповідник роду, вказує на двоплощинне існування роду: в матеріальній та духовних сферах. Рот приймає їжу, і це матеріальна основа. Рот промовляє ("спочатку було Слово"), і це духовна сутність роду, з якої все бере початок.


Фольклор родючості

Культ родючості яскраво проявляється в українській щедрівці:
Щедрик-щедрик-щедрівочка
Прилетіла Ластівочка
Стала собі щебетати
Господаря викликати
Вийди-вийди Господарю
Подивися на Кошару
Там Овечки покотились
А Ягнички народились
В Тебе Товар весь хороший
Будеш мати мірку грошей
 Хоч не гроші то полова
 В Тебе Жінка чорноброва
Аналогічні образи знаходимо в народній пісні, записаній в 1902 році на Чернігівщині:

Господареньку, господиноньку!
Господиненьку, чом Івасеньку!
 Покажи личко а в окіничко,
 А з окіничка на подвір'ячко,
 В тебе на дворі радіть божія:
 Всі ж ті коровки та потелились,
 А все бичечки половенькії,
 Половенькії, жовторогії!
 Господареньку, господиноньку!
 В тебе ж на дворі радість божія:
 Всі ж ті кобили пожеребились,
 А все коники вороненькії,
 Вороненькії, золотогриві,
 Золотогриві, білокопиті.
 Господареньку, господиноньку!
 В тебе ж на дворі радість божія:
 Всі ж ти овечки ся покотили,
 Та покотили, поблизничили,
 А все баранці лаїстенькії,
 Лаїстенькії, круторогії.
 Господареньку, господиноньку,
 Господиноньку, чом Івасеньку!
 Покажи личко а в окіничко,
 А з окіничка на подвірічко,
 В тебе на дворі радість божія:
 Всі ж ти ся пчілки та пороїли,
 Та пороїли, попароїли.

Прикметна перевага культу родючості над культом комфорту: господарю бажають приплоду худоби, а не нового мерседеса чи яхти.

Натомість у казці про рибалку та золоту рибку висміюється стара баба, що пішла шляхом культу комфорту, і втратила все.

Культ роду в Україні

За дослідженнями американських істориків всі білі народи пішли саме з України. Україна була демографічним розплідником для всієї Європи. І сьогоднішні англійці, французи, німці, іспанці та італійці, не кажучи вже про слов'ян, є колишніми вихідцями з українських земель. Дивись також: Україна - колиска європейської цивілізації.

І ще століття тому мати в родині десяток дітей було звичним явищем. На сьогодні ж демографічна криза свідчить про згубну зміну цінностей, пріоритетів нації, коли культ роду та родючості витіснено культом зручностей та комфорту, що вимагає все більше і більше грошей для задоволення непомірних необмежених потреб. Українці в більшості відійшли від культу Роду, а в культі комфорту не знайшли прихисток. От і маємо сьогодні фактичне виродження нації. В культі комфорту не можна знайти прихисток, тому що, якою б великою не була квартира, хочеться більшої, якою б довгою не була яхта, хочеться довшої, якою б не була іномарка, хочеться дорожчої. Сучасний ринок формує безліч спокус та споживчих потреб, які на жаль обмежуються не такими високими доходами та зарплатами, що однозначно формує комплекс невдоволеності собою, партнером, групою, державою. Це і є ознаками сучасного виродження: людина не досягає своєї мети культу комфорту (тому що це, як ми побачили, неможливо), і залишається ні з чим біля розбитого корита. Діти свідомо не народжуються через хибну психологічну позицію культу комфорту: якщо не вистачає комфорту та зручностей самому, яка мова може йти про те, щоб ділитися цим комфортом ще й з дітьми.

Відродження України має розпочатися з відновлення культу роду (від Род ження), коли тисячі та мільйони українців у своїй свідомості переклацнуть тумблер зі згубного культу комфорту на життєдайний культ Роду та родючості.

Мільярд українців

Багатство нації - це не лише запаси металу та паперу в банках. Багатство нації - це і її чисельність (Динаміка населення України). Гроші можуть знецінитись, а народ може все відновити.


Попри невтішного прогнозу ООН щодо прогнозної чисельності українців на 2050 рік - в 30 мільйоннів, попри фактичні втрати українців з 52 мільйонів у 1990 році до 47 мільйонів у 2012 році, українці мають переломити згубну тенденцію, стати однією з найбільших націй світу, і я саме напишу яким шляхом.


Цінності нації

Однозначно стверджую, що ті цінності нації, що призводять до її вимирання мають бути критично переглянуті чи відкинуті. Цінностям занепадництва треба протиставити цінності розвитку.


Проблема старіння і вимирання нації - не економічна. Народ не виростити грошима. Багатотисячні допомоги при народженні дитини не рятують і не врятують ситуацію.

Чи економічно краще жили українці за кріпацтва кілька століть? Ні не краще, але мати в родині десяток дітей було таким же звичним, як сьогодні не мати жодної дитини. І народжували дітей наші прапращури, не отримуючи ніяких допомог при народженні дитини, тому що народжувати дітей в їхній свідомості було безсумнівною справою.


Проблема низької народжуваності не економічна. У десятки разів заможніші Європа та Японія мають подібні проблеми низької народжуваності, старіння та вимирання націй. Тобто одне лише підвищення доходів громадян удесятеро не вирішить проблеми низької народжуваності.

Натомість бідніші за Україну Китай та Індія продемонстрували демографічні вибухи та перевершили мільярдні показники народонаселення. Якби не чинна в Китаї політика "Одна родина - одна дитина", стерилізація жінок, що народили одну дитину, то китайська хвиля уже безупинно прокотилася б до Парижу та Ліссабону.


Чому ж одні народи розвиваються, а інші застигають і вимирають? Я показав, що це проблема не економічного характеру, а психологічного, - установки в головах, у масовій свідомості, у цінностях нації є передумовою фаз життєвого циклу нації.


Отже, по-перше, урбаністичні народи програють селянським. Цивілізації на асфальті (ЄС, Японія, сучасна Україна), які мають переважно міське населення, потерпають від демографічної кризи. Цивілізації від землі (Індія, Китай, дореволюційна Україна), які мають переважно сільське населення, характеризуються демографічним розвитком.


Якщо помістити ставкову рибу в акваріум, вона зупиняється в рості, її життєвий простір обмежено. Коли люди переселяються в багатоквартирні будинки, вони підсвідомо обмежують свій життєвий простір. Вони мають стелю і підлогу замість неба і землі, вони мають лише картину вікна, замість цілого світу. Просторове пожиттєве самообмеження згубно впливає, як на саму людину, так і на її психологічне відношення до питання розмноження на обмеженій площі. Тобто якщо мало простору самому, то яка мова може йти про десяток дітей?! Взагалі, пожиттєве добровільне квартирне самообження мало чим відрізняється від довічного ув'язнення в тюрмі.


Мати власну квартиру - сучасна життєва цінність мільйонів українців. Але сама ця цінність несвідомо обертається згубою нації.


Цінність "мати власний дім" має замінити цінність "мати квартиру", а цінність "жити в селі" має замінити цінність "жити в місті".


Найголовніша цінність - мати власний дім, але реалізувати її в місті для всіх мешканців - просто неможливо, натомість в Україні повно життєвого простору в сільській місцевості, зараз налічуються тисячі вимираючих сіл та сотні сіл, витертих з карти назавжди. І зараз продовжується відтік молоді з сіл у міста, де вона попадає в лабета цінності мати квартиру, і фактично перекреслює як своє життя, так і життя нації.


Чим місто цінніше за село, і чи насправді це так?

Перший міф: місто дає роботу, як засіб для життя.

Другий міф: місто дає навчання, як засіб для життя.


Сучасні інтернет-технології дозволяють самостійно чи дистанційно отримати гарну освіту від провідних університетів світу. Сучасні інтернет-технології дозволяють працювати дистанційно не біля місця свого проживання, а будь-де у світі.


Третій міф: місто дає зручності та блага.

По-перше, за певний кошт зручності та блага можна зробити і в селі.

А по-друге, ми підходимо до розуміння відмінностей Людини тепличної та Людини природної. Медики США відзначають факт великої різниці у здоров'ї американських та філіпінських дітей на користь останніх. Стерильні тепличні умови програють природним умовам. І в природному світі штучно виведені рослини й тварини не витримують суперництва з їх неокультуреними родичами. Культура і цивілізація потрібні лише в тій мірі, доки вони не вбивають життєву силу.

Для виживання в місті людина переважно переходить з фізичного на розумовий рівень діяльності, що шкодить її здоров'ю. Крайній прояв такого переходу - ботани і ботанки, безформенні тіла, вагітні чоловіки, - є справедливим предметом для насміхання.


У місті переривається селянський культ родючості: родючості землі, родючості дерев, родючості худоби, родючості жінки. У місті культ родючості змінюється на культ комфорту, зручностей, вільні доходні ресурси спрямовуються на поліпшення зручностей, на збільшення житлових метрів, на здорожчання квартирного устаткування. І цьому збільшенню зручностей нема меж. Людина прагне за зручностями жити не гірше від знайомих, не гірше як у світі. І в цьому наче б то немає нічого поганого, але служіння культу зручностей з'їдає всі грошові та часові ресурси людини, не залишаючи місця прадавньому культові родючості.


І сьогодні навіть в селах України культ родючості витісняється культом комфорту. Люди, що залишилися в селах і мають грошові доходи, справедливо піднімають планку рівня життя до міського, але часто не залишається часу та уваги до різноманітних проявів родючості.

В Україні культ родючості витісняється культом комфорту: контрацепція, аборти, добровільна стерилізація, - потенційні батьки не бажають зменшувати свій комфорт за рахунок потенційних дітей.


Історично ж культ родючості України нараховує сотні тисячоліть. За дослідженнями американських вчених всі європеоїдні народи пішли саме з України: серед них кельти, германці, балтійці, всі слов'яни. І давньогрецька з давньоримською, і давньоєгипетська з вавилонською цивілізації мають витоки саме з терен України.

Також історія свідчить, що всі народи народжуються і розвиваються завдяки культу родючості, який завжди рано чи пізно замінюється культом комфорту, після чого розпочинається занепад народу.

Єгипетська додинастична цивілізація грунтувалася на культові родючості (в т.ч. Нілу), досягла зениту на початку династій фараонів, фінансова могутність Єгипту стимулювала культ комфорту, який призвів його до занепаду.


Давній Рим починався з культу родючості та стрімко розвивався. Було захоплено силу земель, багаства з усіх країв текли до Риму. Імперія замінила республіку та ініціювався культ комфорту. Насамкінець культ комфорту досяг апогею, коли всі від імператора до солдата дбали лише за себе. Римляни не схотіли захищати та віддавати життя за імператорску владу, бо вони вже фактично було далекими від інтересів одне одного (як і сьогодні в Україні, хто захоче віддавати життя за Януковича у випадку зовнішньої агресії?), та стали легкою здобиччю германських та слов'янських племен.


Чингісхан починав з культу родючості та стрімко пройшов від Монголії до Карпат. Знову ж таки багатства завойованого світу розпочали перевагу культу комфорту, і Золота Орда розпалася через втрату життєвої волі та єдності ханів і солдат.


В 1991 році Україна стала мертвонародженим проектом. Вона не починалася з культу родючості, а відразу з культу комфорту. Влада за рахунок українців відірвалася від них більше ніж в 20 разів за рівнем доходів та задає всім громадянам в прагненнях надвисокі стандарти життя, які пересічним громадянам не просто досягнути. Культ же родючості відсутній. За 20 років вимерло 7 мільйонів українців та 25 мільйонів корів. В переважній більшості економіка України розвивається на інерції ще від СРСР, основні засоби застарілі та ще радянської доби на 80% формують всі основні засоби.


Зміна цінностей згори навряд чи відбудеться. Зміна цінностей знизу має сформувати ядро нової життєздатної сили української нації заснованої на культові родючості.


Державні діти

Виховання сиріт треба проводити саме в ключі здорових цінностей нації, не в дитячих будинках, поділених на кімнати, а в закинутих селах по відбудованих хатах.


Міграційна політика

Вірно кажуть, нема значення, звідки ти прийшов, головне, куди ти йдеш. І за козаччини приходили на Січ з усього світу і ставали козаками московці, поляки, турки, цигани, кавказці та інші народи. Вони приймали цінності Січі, та захищали їх.


Чому ж сьогодні алжирці та інші народи у Франції залишаються алжирцями, а не стають французами? Чому афро-азійські переселенці до Європи зберігають свою національну ідентичність, а не розчиняються у єворпейському просторі? Тому що, на відміну від Січі, держави їх не беруть в оборот. Переселенці просто переселяються та живуть, не змінюючи способу свого життя та своїх цінностей, не асимілюючись, користуючись благами розвинутого суспільства.


Натомість мої пропозиції по активній інтеграції мають зробити з афро-азійських переселенців щирих українців. Серед цих програм активної інтеграції варто назвати:

  • інститут народної самооборони, коли кожен чоловік віддає державі місяць щороку на проведення військових маневрів та виконання функцій охорони порядку та державного майна.
  • інститут альтернативного оподаткування, коли особі пропонується або сплатити $2000 єдиного річного податку, або відпрацювати 2 місяці на державних роботах (з будівництва та екологічного впорядкування).
  • інститут повної зайнятості, коли всім бажаючим працювати безробітним пропонуються державні роботи (з будівництва та екологічного впорядкування).
Запропоновані заходи дозволять перевести кількість переселенців у якість справжніх українців. Я виступаю проти стерильності нації, проти глухих кордонів. Держава має приймати всіх охочих іноземців, але виключно на своїх державницьких умовах активної участі мігрантів у розбудові країни. Мігранти до ЄС обтяжуються лише вимогою не нашкодити, мігранти до України мають обтяжуватися ще й вимогою активно працювати на Україну.

Сьогодні мігранти переважно зайняті в торгівлі, дбаючи за себе, при активній інтеграції вони дбатимуть і про Україну.

У ЄС мігранти приходять з Афроазії і нікуди не йдуть; в Україні мігранти, що приходять з Афроазії, мають іти одним кроком з розвитком України.

Гроші з повітря

Крилатий вираз - робити гроші з повітря - позначає легкий бізнес без вкладень та зусиль. А швейцарці вже роблять гроші з повітря буквально...