Сторінки

Friday, March 30, 2012

Зростання цін – головний економічний тренд до 2020 року

У статті визначаються передумови, форми прояву та наслідки зростання цін до 2020 року, як невідворотної об’єктивної тенденції.


Передумови зростання цін:
  • зростання ціни на газ;
  • проведення Євро-2012 (зростання цін як відповідь на різке зростання платоспроможного попиту);
  • завершення виборів (щойнообраним депутатам більше не треба загравати перед виборцями).

Галузеві прояви зростання цін:
  • житлово-комунальне господарство (підвищення тарифів на газ та на опалення, на воду і збільшення квартплати);
  • транспорт (зростання тарифів на залізничному транспорті, збільшення вартості автомобільних перевезень);
  • сільське господарство (зростання цін на хліб, молочну та м’ясну продукцію);
  • всі галузі народного господарства (через зростання вартості енергії та транспортних витрат у структурі собівартості).

Позитивні наслідки зростання цін:
  • збільшення надходженнь до бюджету ПДВ і податку на прибуток,
  • збільшення доходів власників корпорацій,
  • зростання зарплат у недержавному секторі (щоправда меншими темпами, ніж зростання цін),
  • зростання ВВП та інших макроекономічних показників.

Негативні наслідки зростання цін:
  • зменшення реальних доходів пенсіонерів та бюджетників,
  • збільшення соціального розшарування суспільства та протестних настроїв.

Заходи з протистояння негативному впливу зростання цін:
  • оптові сільськогосподарські ринки,
  • надання економічної свободи громадянам,
  • енергопереорієнтація на відновлювальні джерела енергії.

Оптові сільськогосподарські ринки позитивно зарекомендували свою діяльність, вони поєднують виробників та споживачів сільськогосподарської продукції без ланцюга посередників. Потрібно розширювати мережу оптових сільськогосподарських ринків по всій Україні.

Надання економічної свободи громадянам. Якщо уряд не може за рахунок бюджетних коштів забезпечити зростання доходів громадян пропорційно до зростання цін, то він має надати громадянам економічну свободу для фінансового самозабезпечення. Для цього потрібно знизити вхідні бар’єри для розпочинання підприємництва, повністю спростити та дебюрократизувати підприємницьку діяльність, що здійснюється без залучення найманої праці. Для дрібних підприємців необхідно скасувати подання будь-якої звітності, скасувати будь-які контролюючі втручання, встановити лише 2 податки (фіксований річний податок і ринковий збір).
Уряд, який надасть економічну свободу своїм громадянам, увійде в історію як уряд українського економічного дива. Бо тоді зростання цін до європейського рівня буде не покарою для українського суспільства, не фактором його збідніння, не фактором соціальних протестних загострень, а передумовою соціально-економічного розвитку до рівня європейських стандартів. Економічна свобода може перевести енергію суспільства з протестних настроїв по всій Україні на джерело економічного саморозвитку.
Проте сучасне розкріпачення найближчим часом не відбудеться, бо призведе до значного зростання рівня заробітних плат, і як наслідок – до зменшення прибутків власників корпорацій. Вітчизняні олігархи будуть протистояти втраті своєї найголовнішої конкурентної переваги – найдешевшої у Європі робочої сили.

Енергопереорієнтація на відновлювальні джерела енергії. Уряд має розуміти, що в перспективі ціна на газ тільки зростатиме. І в 2015 році, коли добудується Південний потік і в повну силу запрацює Північний потік, ціна на газ для України може перевищити $1000 за тис. куб. м. Або як альтернатива гостро постане питання часткої втрати незалежності України та приєднання до союзної структури. І тому потрібно невідкладно вживати заходи з енергопереорієнтації економіки України на відновлювальні джерела енергії.

Monday, March 26, 2012

Українська армія - найпотужніша в світі

Українська армія може і має стати найпотужнішою армією в світі.

Як, скоротивши фінансування армії в 100 разів, домогтися зростання її потужності в 100 разів? Це реально можливо, і сумарна ефективність української армії зросте в 10 000 разів. Про це читайте далі в моєму блозі.

Сьогодні при фінансуванні української армії в 14 млрд. грн. йде мова про скорочення її чисельності зі 192 тисяч до 70 тисяч вояків, тобто у 2,5 рази. Це надто ризикований небезпечний крок, адже історія вже не раз доводила, що хто відмовляється годувати власну армію, той годуватиме чужу.

Натомість варто пригадати з історії і корисні уроки розквіту державних формувань на території України: скіфи, княжі русичі, козаки - чи не кожен чоловік з них був справжнім воїном.

Кожен українець має бути воїном. І тоді жодна військова агресія не упокорить Україну.

Для цього потрібно конституційно передбачити обов'язок українських чоловіків від 16 до 60 років до щорічних місячних військових маневрів. На цей час роботодавці мають відпускати чоловіків з роботи зі збереженням заробітної плати. Місячний термін військової служби має ділитися на дві частини. Одна половина - це військові маневри. Друга половина - це правоохоронна діяльність (виконання функцій міліції, прикордонників, державної охорони, ДАІ), зрозуміло, що відповідні органи підлягають розпуску або докорінній реорганізації.

Для бажаючих легально уникнути щорічної місячної військової служби потрібно передбачити можливість грошового відшкодування до бюджету, наприклад $1000 за рік.

Місяць проходження військової служби визначається для кожної особи за допомогою генератора випадкових чисел.

Також можна передбачити моживість проходження військової служби і для інших вікових категорій, і для жінок на добровільних засадах.

Під час військових маневрів надається увага не фізичному і не вогневому удосконаленню, а організаційній та координаційній взаємодії. Під час військових маневрів мають вивчатися організаційні аспекти взаємодії військових формувань приналежно до топографічних особливостей своєї території району, а також досягається координація дій військових формувань сусідніх районів між собою.

Чоловіки самостійно обирають групу та підгрупу військ, як спосіб проведення бойових дій: наземна група (піхота, легкові авто, мотоцикли, вершники), наводна група (плавці, човни, катери).

Під час військової служби чоловіки знаходяться на харчовому, паливному та збройному самозабезпеченні.

Генеральний штаб має розробити відповідні військові доктрини народної самооборони.

Запропоновані заходи забезпечать двадцятимільйонне українське військо, чи не найбільше на планеті. Разом з тим характер війська буде оборонним, а не агресивним. Величезна українська армія не становитиме жодної загрози для сусідів, але буде суттєвим фактором стримання військової агресії проти України.

Подібну модель війська має Ізраїль - резервістську модель війська, коли резервісти періодично проходять війскові навчання, а у випадку війни збираються в призначений пункт протягом 24 годин.

Надзвичайно позитивний вплив запропоновані заходи матимуть на гендерне здоров'я нації. Сучасний спосіб життя не сприяє чоловічності, мужності чоловіків. Їм органічно не вистачає військового життя, що негативно відбивається на станові здоров'я конкретних чоловіків та нації в цілому. Адже в цілому проект можна розглядати, як лікувальну фізкультуру для українського чоловіка та української нації.

Разом з тим, має бути і невелика частина професійної армії з технологічно найсучаснішим озброєнням (в т.ч. різновидами променевої та хвильової зброї). Танки і гармати вже завтра сприйматимуться таким же історичним металобрухтом, як мечі та стріли сьогодні.

Saturday, March 24, 2012

Фінансово-кредитне забезпечення розвитку аграрного сектору економіки України


Фінансово-кредитне забезпечення розвитку аграрного сектору економіки України
Вийшла друком моя монографія: Кушнір І.В. Фінансово-кредитне забезпечення розвитку аграрного сектору економіки України: монографія. – Миколаїв: Миколаївська обласна друкарня, 2011.- 122 с.

Монографія знаходиться в усіх обласних бібліотеках.
Вартість: 80 грн.
З питань придбання звертатися до мене.
Зміст
Вступ
1. Еволюція політики державної підтримки розвитку аграрного сектору економіки
2. Досвід формування та реалізації спільної аграрної політики розвитку аграрного сектору в ЄС
3. Власні фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств як основне джерело розвитку
4. Формування сприятливого податкового середовища для господарюючих суб’єктів АПК
5. Бюджетна підтримка розвитку аграрного сектору та її ефективність
6. Розвиток кредитування в АПК та становлення фінансових ринків  в сільській місцевості
Висновки
Список використаних джерел

Анотація 

У монографії досліджено еволюцію політики державної підтримки розвитку аграрного сектору економіки, досліджено досвід формування та реалізації спільної аграрної політики розвитку аграрного сектору в ЄС, обґрунтовано систему заходів по зменшенню дебіторської заборгованості сільськогосподарських підприємств, обґрунтовано необхідність подовження пільгового та стимулюючого режиму оподаткування в АПК, розкрито зміну пріоритетів бюджетної підтримки в контексті вступу до СОТ, зважаючи на дефіцит коштів Державного бюджету обґрунтовано зосередити бюджетні витрати на загальнодержавних природоохоронних заходах, обґрунтовано напрями розвитку фінансово-кредитних відносин на селі, посилення заходів з повернення кредитів, утворення сільськогосподарських банків розвитку.
Розраховано на керівників та спеціалістів АПК, студентів вищих і середніх спеціальних навчальних закладів.

Основні висновки

1. Еволюція державної підтримки розвитку АПК полягає у зменшенні державної закупівлі сільськогосподарської продукції та зменшенні рівня закупівельних цін у порівнянні з ринковими, масова переорієнтація каналів реалізації на трейдерів, посередницькі компанії суттєво вимиває фінансові ресурси сільськогосподарських товаровиробників. Держава не змогла підтримати розвиток аграрного сектору, допустивши катастрофічний диспаритет цін на сировинну та готову продукцію аграрних підприємств. Разом з тим позитивними напрямами державної підтримки є встановлення пільгового оподаткування для сільського господарства. Розміри прямої бюджетної підтримки  є обмеженими і тому використовуються за найпріоритетнішими напрямками розвитку. Зі вступом до СОТ структура бюджетних видатків переглянута у відповідності до прийнятих на себе зобов’язань.

2. Розвиток сільськогосподарського виробництва Європейського Союзу ґрунтується на запровадженні спільної аграрної політики, яка поетапно реформувалася відповідно до змін економічної ситуації у межах і по за межами Європейського Союзу, але постійно була спрямована на розвиток у країнах конкурентоспроможного сільського господарства, головним завданням якого було самозабезпечення країн власною аграрною продукцією з поступовим посиленням вимог до її безпеки для людини і захисту навколишнього природного середовища. Самозабезпечення власною аграрною продукцією з високими стандартами якості є цілком досяжним напрямком розвитку аграрного сектору національної економіки України.  Обмежені суми бюджетної підтримки України мають спрямовуватися насамперед на захист навколишнього природного середовища.

3. Моніторинг ресурсного забезпечення, що полягає у порівнянні показників ресурсозабезпечення сільськогосподарського виробництва із середньоєвропейськими та кращими на континенті дозволяє виявити напрямки поліпшення матеріально-технічного забезпечення розвитку АПК.
Так, з 1990 року кількість тракторів та комбайнів скоротилася удвічі, вантажного автотранспорту – в 1,7 рази. Крім того, рівень зношеності наявних тракторів становить 71%, комбайнів – від 73% до 98%. Нестача справних комбайнів під час жнив обертається затягуванням термінів збирання врожаю, перевищенням оптимальних агротехнологічних строків, що спричиняє великі втрати від осипання зерна та збільшує імовірність ураження збіжжя стихійними лихами.
Відтак, в аграрному виробництві відбувається деіндустріалізація та перехід на ручну працю. Вибуття основних засобів виробництва сільськогосподарських підприємств майже утричі перевищує їхнє надходження. Для відновлення технічних потужностей 1990 року необхідно ввести в експлуатацію 432 тис. тракторів, 97 тис. комбайнів, 252 тис. вантажних автомобілів загальною вартістю 132 млрд. грн. або 4 тис. грн. на 1 га ріллі.

4. За останні 19 років внесення мінеральних добрив скоротилося в 11 разів, органічних – в 15 разів, до того ж нераціональні сівозміни, виснаження грунтів культурними рослинами та бур’янами призвели до погіршення родючості української землі. Мають місце факти безгосподарності на орендованій землі, коли, наприклад, протягом усього строку короткострокової оренди вирощується соняшник, жодних добрив орендарем не вноситься, після чого виснажена земля повертається орендодавцеві; на жаль, облік якості грунтів при здійсненні орендних операцій не набув поширення. Відновлення родючості землі це складний довготривалий процес, який є невід’ємною складовою інтенсифікації, вимагає раціональної організації виробництва та залучення матеріальних ресурсів. Дотримання балансу поживних речовин грунту – стрижнева складова відновлення його родючості, що забезпечується внесенням мінеральних добрив у науково-обгрунтованих нормах при мінімальних додаткових технологічних витратах, оскільки більша частина мінеральних добрив вноситься під час сівби посівними, а не спеціалізованими агрегатами. В останні роки мінеральними добривами удобрюються орні землі в середньому на рівні 13-22 кг діючої речовини на 1 га. Серед внесених добрив переважають азотні (понад 80%), внесення ж фосфорних та, особливо, калійних практично зведено нанівець. Для порівняння, в країнах Європейського Союзу в середньому на 1 га ріллі вноситься N120Р38К42. Для забезпечення цього перспективного рівня, який дещо перевищує показники України в 1990 році, необхідно додатково вносити 3,4 млн. т азотних, 1,2 млн. т фосфорних і 1,3 млн. т калійних добрив загальною вартістю 6,8 млрд. грн., або 210 грн. на 1 га ріллі.

5. Обґрунтовано необхідність утворення регіональних збутових кооперативів для реалізації сільськогосподарської продукції оптовими корабельними партіями на експорт безпосередньо, уникаючи ланки посередників, що дозволить залишити суттєві додаткові фінансові ресурси у розпорядженні виробників та спрямувати їх на власний розвиток.
Привертає увагу різка зміна пріоритетів щодо напрямів реалізації протягом 1990-2009 років від переваги реалізації переробним підприємствам за планової економіки до переваги в наші дні реалізації за іншими каналами, які розуміють під собою реалізацію трейдерам, посередницьким підприємствам, які отримують високі прибутки від спекуляції з сільськогосподарською продукцією. Ті прибутки, які по праву мають належати сільськогосподарським товаровиробникам, через нерозвинутий інститут аграрного ринку отримують сторонні посередницькі організації, що викуповують у виробників сільськогосподарську продукцію за порівняно низькими цінами та через посередницькі ланки отримують високий дохід від експорту продукції або її внутрішню реалізацію кінцевому споживачу (населенню).
Уникнення посередницьких ланок при реалізації виробленої сільськогосподарської продукції дозволить підприємствам-виробникам отримати додатковий дохід від реалізації продукції, та відповідно додатковий прибуток, як джерело фінансового розвитку.
Шляхом реалізації даного задуму може бути утворення регіональних (на рівні кількох адміністративних районів) збутових кооперативів для реалізації сільськогосподарської продукції безпосередніх виробників оптовими корабельними партіями на експорт.

6. Викликає велике занепокоєння збільшення розміру та частки в структурі оборотних активів такої складової як дебіторська заборгованість. Станом на 01.01.2010 року понад 38 млрд. грн. коштів сільськогосподарських підприємств було заморожено та тимчасово виведено з господарського обороту у вигляді дебіторської заборгованості. Обґрунтовано систему заходів по зменшенню дебіторської заборгованості сільськогосподарських підприємств.

7. Обґрунтовано необхідність подовження пільгового та стимулюючого режиму оподаткування в АПК. У зв’язку із вступом України до СОТ розпочався і триває процес реформування податкових відносин, який передбачає наступне: удосконалення системи та механізму оподаткування сільськогосподарських товаровиробників з урахуванням сезонності виробництва; поступова трансформація непрямої державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників із запровадженням спеціальних режимів оподаткування з урахуванням вимог СОТ; впровадження механізму прямого та непрямого оподаткування з урахуванням необхідності забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору на внутрішньому та зовнішньому ринку.

8. Розкрито зміну пріоритетів бюджетної підтримки в контексті вступу до СОТ, зважаючи на дефіцит коштів Державного бюджету обґрунтовано зосередити бюджетні витрати на загальнодержавних природоохоронних заходах.
Державна фінансова політика у сфері агропромислового комплексу в умовах обмеженості ресурсами має бути зорієнтована на побудову самодостатнього фінансово незалежного аграрного сектору економіки. Відсутній кореляційний зв’язок між бюджетним фінансуванням АПК та показниками його діяльності, а тому потребує системного вивчення досвід провідних сільськогосподарських підприємств в усіх регіонах України, які за сучасних умов демонструють показники стабільного розвитку, з метою поширення цього досвіду в усій галузі, в тому числі і за допомогою дорадницьких служб. Бюджетне фінансування варто зосередити на заходах „Зеленої скриньки”, насамперед, на заходах з охорони навколишнього природного середовища та створенні державних резервів для забезпечення продовольчої безпеки (на поворотній основі). Необхідно відходити від практики виплат бюджетних допомог потерпілим від стихійних лих господарствам, а розвивати та удосконалювати страхові відносини в АПК.

9. Обґрунтовано напрями розвитку фінансово-кредитних відносин на селі, посилення заходів з повернення кредитів, утворення сільськогосподарських банків розвитку. Система фінансово-кредитних структур має сприяти ефективному ресурсному забезпеченню сільськогосподарських товаровиробників, повинна підтримувати державну політику формування нових фінансових відносин на селі, прогресивних форм фінансової підтримки ведення господарства з урахуванням світового досвіду роботи банків сільськогосподарського розвитку.
Для досягнення цієї мети, повинні бути досягнуті такі ключові результати:  активізація політичної волі для законодавчого врегулювання, створення відповідної нормативно-правової бази, адекватна стратегія реформування аграрних фінансів,  ефективна система обслуговування, з філіалами в якості центрів прибутку, операційна та фінансова стійкість, ефективний внутрішній контроль і зовнішній банківський нагляд.

Розвиток пострадянських економік

Економіка України здає позиції на пострадянському просторі. Протягом 1990-2010 років скоротилася частка України в складі пострадянських економік. Якщо в 1990 році частка України у сумарному ВВП України, Росії, Білорусі та Казахстану становила 13%, то станом на 2010 рік - лише 8%.

Українці залишаються найбіднішими на пострадянському просторі: ВВП на душу населення протягом 1990-2010 років в Україні менший, ніж в Росії, Білорусі чи Казахстані.

Ранжування пострадянських країн за рівнем багатства в 2010 році:
  1. Росія ($ 10 351.4 ВВП на душу населення),
  2. Казахстан  ($ 9 166.6 ВВП на душу населення),
  3. Білорусь  ($ 5 702.0 ВВП на душу населення),
  4. Україна  ($ 3 035.0 ВВП на душу населення).

Економіка України найболючіше відреагувала на трансформаційну кризу 1990-х років та світову економічну кризу 2009 року у порівнянні з Росією, Білорусією та Казахстаном: темп приросту ВВП зазнавав у відповідні періоди часу найбільшого просідання.

Співвідношення ВВП пострадянських країн, 1990 р.
Співвідношення ВВП пострадянських країн, 2010 р.
Динаміка ВВП на душу населення у пострадянських країнах, 1990-2010 рр.
Темп приросту ВВП у пострадянських країнах, 1991-2010 рр.

Динаміка ВВП України, 1990-2010 рр.

В абсолютних показниках ВВП України демонструє поступове зростання та відновлення після провалу в 1990-х роках. Вже в 2005 році ВВП України майже досяг рівня 1990 року.

А у відносних показниках ВВП України не відновився до рівня 1990 року, ще не досяг 0,4% світової економіки.

За показником ВВП на душу населення українці залишаються в середньому втричі біднішими, ніж пересічний мешканець планети. Так в 2010 році ВВП на душу населення в Україні був трохи більшим $ 3000, тоді як в середньому в світі ВВП на душу населення становив майже $ 9200.

Світова економічна криза 2009 року найболючіше відбилася на українській економіці ніж в цілому на світовій: падіння ВВП України становило майже 15%, тоді як світова економіка впала лише на 2,3%.

Динаміка ВВП України, 1990-2010 рр.
Роки ВВП, млрд. грн. ВВП, млрд. дол. Частка України у світовому ВВП,% ВВП на душу населення, дол. Темп росту ВВП,%
1990 0.0 90.2 0.4 1745.9 -
1991 0.0 85.2 0.4 1649.9 -8.7
1992 0.1 78.6 0.3 1521.9 -9.9
1993 1.5 68.9 0.3 1336.5 -14.2
1994 12.0 54.2 0.2 1055.0 -22.9
1995 54.5 48.6 0.2 950.8 -12.2
1996 81.5 44.6 0.1 877.6 -10.0
1997 93.4 50.2 0.2 996.2 -3.0
1998 102.6 41.9 0.1 840.0 -1.9
1999 130.4 31.6 0.1 639.7 -0.2
2000 170.1 31.3 0.1 639.4 5.9
2001 204.2 38.0 0.1 784.5 9.2
2002 225.8 42.4 0.1 882.6 5.2
2003 267.3 50.1 0.1 1052.3 9.6
2004 345.1 64.9 0.2 1372.4 12.1
2005 441.5 86.1 0.2 1835.8 2.7
2006 544.2 107.8 0.2 2312.7 7.3
2007 720.7 142.7 0.3 3083.7 7.9
2008 948.1 180.0 0.3 3913.6 2.3
2009 913.3 117.2 0.2 2564.3 -14.8
2010 1094.6 137.9 0.2 3035.0 4.2

Динаміка ВВП України, 1990-2010 рр.
ВВП на душу населення в Україні та світі, 1990-2010 рр.
Темпи приросту ВВП в Україні та світі, 1991-2010 рр.

Джерело статистичної інформації:

Пасивний дохід і активний дохід: переваги і недоліки

Пасивний дохід і активний дохід: порівняльна таблиця
Пасивний дохідАктивний дохід
Докладається праця лише під час створення джерела пасивного доходу. Потім пасивний дохід надходить незалежно від витрат праці. Коли людина припиняє роботу, чи виходить на пенсію, вона продовжує отирмувати пасивний дохід.Активний дохід надходить під час докладання праці. Коли людина не працює чи виходить на пенсію надходження активного доходу припиняється.
Форми пасивного доходу: відсотки на депозит, доходи від сайтів, доходи від продажу книг, дисків.Форми активного доходу: прибутки підприємців, зарплати працівників

Мета кожної вільної людини - створення джерела пасивного доходу. Мета кожної вільної людини - не ходити на роботу "від ... і до ...". Мета кожної вільної людини - забезпечити самому собі гідну пенсію у вигляді пасивного доходу у ранньому віці, і не залежати від держави.

Більше про пасивний дохід в статті "Пасивний дохід - мета і мрія".

Віртуальна економіка і реальна економіка: переваги і недоліки

Віртуальна економіка і реальна економіка: порівняльна таблиця
Віртуальна економіка,
економіка online
Реальна економіка,
економіка offline
Сфери діяльності: торгівля, послуги.Сфери діяльності: сільське господарство, промисловість, будівництво, транспорт, торгівля, послуги.
У віртуальній економіці переважно відстуня дозвільна та контроллюча системи, не треба платити хабарі корупціонерам.У реальній економіці суцільні проблеми із дозвільною та контролюючою системами; податкова та інші органи держконтролю вимагають регулярних хабарів, інакше закривають реальний бізнес
У віртуальній економіці не потрібно винаймати чи купувати офісні приміщення, робота проходить в online режимі (Сучасний офіс - це відсутність офісу)У реальній економіці потрібно витрачатися на офіси та мати додаткові проблеми з хабарями пожежникам, санстанції; наймати і забезпечувати охорону; зтикатися з ризиками рекету та рейдерства
У віртуальній економіці швидші розрахункиУ реальній економіці повільніші розрахунки
У віртуальній економіці швидше обслуговування клієнтівУ реальній економіці повільніше обслуговування клієнтів
У віртуальній економіці працівники працюють, кому де зручно, в комфортних умовах, вдома чи на курорті, аби був доступ до інтернетуУ реальній економіці працівники працюють в офісі
У віртуальній економіці керівник не прив'язаний до робочого місця, здійснює online управління компанієюУ реальній економіці керівник має бути в офісі
У віртуальній економіці рівнем діяльності компанії є глобальна економіка, вся планетаУ реальній економіці рівнем діяльності компанії є локальна економіка, населений пункт

Сучасні негативні умови для ведення бізнесу в Україні та розвиток високих технологій в світі сприяють розвиткові віртуальної економіки України, тоді як реальний сектор економіки потерпає від корупційного тиску органів влади, хабарного тягаря органів держконтролю та ризиків свавільного рейдерства.

Структурні зміни в економіці України протягом 1990-2010 років також свідчать на користь потенційно можливого розширення сектору віртуальної економіки України та скорочення реального сектору української економіки.

Хвиля технологічних інновацій, таких як WebMoney, Pay-Pal, Google Wallet, платежів і кредитів в Facebook, Apple, Amazon і Vodaphone, можуть кардинально змінити принципи обігу грошових коштів.  Податкова вже не зможе відстежити рух грошових коштів та силоміць наповнювати бюджет. В перспективі мають змінитися роль податкової служби та спосіб наповнення бюджету держави.

Friday, March 23, 2012

Структурні зміни економіки України, 1990-2010 рр.

Протягом 1990-2010 років відзначають суттєві структурні зрушення економіки України. Так, має місце тенденція скорочення часток сільського господарства, промисловості та будівництва. Натомість в структурі української економіки зростають частки торгівлі, транспорту, сфери послуг.

На діаграмах до категорії "інше" відноситься сфера послуг в широкому розумінні: фінансовий сектор (банки, страхування, тощо), туризм, інформаційний сектор і таке інше.

Структурні зміни характеризуються позитивно та відповідають загальносвітовим тенденціям. Україна поступово переходить від індустріально-аграрної економіки до постіндустріальної економіки, коли на перший план виходять інформаційні технології та сфера послуг в цілому.

Структурні зміни економіки України, 1990-2010 рр.
Структура економіки України, 1990 р.
Структура економіки України, 1990-2010 р.
Структура економіки України, 2010 р.

Вартість сайтів і доходи від сайтів

Винайдення Інтернету та створення сайтів розпочало інформаційну революцію на планеті. Мільйони людей отримали можливість гарного заробітку у віртуальному секторі економіки. Скільки коштують сайти та скільки сайти приносять щомісяного / щорічного доходу можна дізнатися за допомогою спеціальних сайтів (наприклад http://mysitecost.com, http://mysitecost.ru).

Google.com коштує $ 1 133 200 805.00 та щомісяця приносить $ 93 600 000 доходу. 
Yandex.ru коштує $ 48 935 788.00 та щомісяця приносить $ 4 069 565.1 доходу.

Facebook.com коштує 571 601 003.00 та щомісяця приносить $ 46 800 000 доходу.
Вконтакте коштує 18 122 131.00 та щомісяця приносить $ 1 509 677.4 доходу.

Молоді, але перспективні сайти на початку свого розвитку малоприбуткові.
http://sevama.org.ua/ коштує $ 147.00 та щомісяця приносить $ 3.6 доходу. 
http://www.kushnir.mk.ua/ заснований 3 дні тому і коштує поки що $ 5.00.


Також можна придбати сайт з вигодою, дешевше ніж він коштує. Наведено приклад, коли сайт на автомобільну тематику вартістю понад $ 8000 продається лише за $ 1500.

А сайт футбольного клубу ViTYi вартістю понад $ 4000 продається всього за $ 290.

вартість сайтів до продажу

Відомий історичний випадок, коли шотландський блогер Піт Кешмор продав особистий сайт Mashable.com американському медіагіганту CNN за $ 200 млн.

Разом з тим зустрічаються гумористи, які п'ятидоларові сайти хочуть продати за тисячі і мільйони доларів :)

До того ж не треба забувати, що інвестиції в сайт прибутковіші за депозит в банку.

Вирішення сирної проблеми – не в Росії, а у збільшенні внутрішнього ринку України

Блокування Росією українського сиру обходиться виробникам в $10 млн. втрат щомісячно. Окрім втрати зовнішнього ринку Україна має недостатньо розвинутий внутрішній ринок.

В Україні за даними ООН в середньому споживають 5 кг сиру на душу в рік, тоді як в ЄС – 17 кг, а в США – 15 кг.

Збільшення купівельної спроможності українців має розширити внутрішній ринок та збільшити внутрішнє споживання сиру щонайменше в три рази.

Збільшення купівельної спроможності має відбуватися завдяки підвищенню заробітних плат. Ще Генрі Форд писав: «Немає важливішого питання, ніж ставка заробітної плати. Її рівень визначає рівень життя та добробут країни».

А обмежений бідністю попит на молочну та м’ясну продукцію відбивається на подальшому стрімкому скороченні поголів’я корів. Станом на 1.03.2012 в Україні було лише 2,59 млн. корів, що на 40% менше, ніж залишилося після фашистської окупації в 1945 році.

Пасивний дохід - мета і мрія

Пасивний дохід - це збагачення без активних зусиль. Ви займаєтесь улюбленою справою, мандруєте світом, спілкуєтесь з друзями, котите кулі, а в цей же час - ви стаєте багатшими!
Основні джерела пасивного доходу:

  • доходи від депозиту
  • доходи від сайту
  • доходи від продажу своїх книг / дисків

Доходи від депозиту. Поклавши на депозит 100 тисяч гривень під 12% річних, ви щомісяця отримуватимете 1 тисячу гривень, що становить середньомісячну пенсію в Україні. А поклавши на депозит 300 тисяч гривень за тих же умов, ви щомісяця отримуватимете 3 тисячі гривень, що становить середньомісячну зарплату в Україні.

Доходи від сайту. Зробивши гарний сайт з великою відвідуваністю, ви отримуватимете регулярні надходження від реклами на ньому. Інтернет-ринок стрімко розвивається, і цей засіб є надто перспективним. На сайті http://mysitecost.ru можна перевірити, скільки коштує, та скільки приносить доходу будь-який сайт. Наприклад сайт Lib.Ru: Библиотека Максима Мошкова коштує $ 292 644.00 та дає власнику щомісяний дохід  $ 21 802.8. Гарний сайт можна як зробити самому, так і найняти фахівців, щоб його зробили, так і придбати вже готовий. Як показують розрахунки, інвестиції в сайт більш дохідніші, ніж депозит в банку. Сайт дає 90% річного прибутку від вартості сайту, а банк лише 12% на депозит.


Доходи від продажу своїх книг / дисків. Якщо ви популярна людина, то отримуватимете відсоток від продажу ваших книг чи дисків. Якщо ж з популярністю не склалося, то витрати не окупляться.

У будь-якому випадку, заради отримання пасивного доходу варто гарно попрацювати.

Успіхів у збагаченні!

Замість податку на багатство - підвищення зарплат працівникам!

В українських реаліях найбільш суспільно цінним перерозподіл доходів буде не у формі податку на багатство, а як підвищення заробітних плат працівників.


Як є


Останнім часом активно обговорюється ідея запровадження податку на багатство.
Мета зрозуміла – перерозподіл доходів від власників корпорацій до бюджету. А звідти – як соціальні виплати населенню.

Форми нового оподаткування обговорюються: на дорогі авто, на велику нерухомість, на предмети розкоші, і найбезглуздіше – на високі зарплати.

Очікувані надходження від нового податку (0,6-0,8 млрд. грн) швидше роблять його декларативно показовим перед виборами у прагненні соціального вирівнювання, ніж реально дієвим (0,2% доходів держбюджету).

Як має бути


Натомість перерозподіл доходів потрібно робити від власників корпорацій до працівників шляхом підвищення заробітних плат працівників.

Низькі зарплати в Україні – це чи не головна і ганебна конкурентна перевага України в світі.
Низькі зарплати в масштабі країни наче б то і формують багатство власників корпорацій, але вони підривають і зводять нанівець внутрішній споживчий ринок.

І цим же власникам корпорацій доводиться шукати зовнішні ринки для експорту виробленої продукції, оскільки внутрішній ринок характеризується вкрай обмеженим платоспроможним попитом.

Збільшення заробітних плат має сформувати місткий внутрішній ринок, що стимулюватиме подальший розвиток виробництва та економіки взагалі.

Фінансові важелі до збільшення зарплат в Україні


1. Пільгове оподаткування підприємств, у яких мінімальна зарплата – від $1000 на міс.

2. Пільгове державне кредитування підприємств, у яких мінімальна зарплата – від $1000 на міс. Підприємства, що платять високі зарплати і залишаються рентабельними, заслуговують на пільгові державні інвестиційні кредити.

3. Інституційне спрощення приватного підприємництва. Необхідно мінімізувати втручання податкової та інших органів держконтролю в самозайнятість приватних підприємців. Спростити їх оподаткування до 2 податків (річного фіксованого податку та ринкового збору), якщо підприємець не застосовує найману робочу силу. Створення реальних, а не декларативних, сприятливих умов для розвитку підприємництва призведе до часткового переходу працівників в категорію підприємців, що також спричинить зростання зарплат працівників в корпоративному секторі.

Thursday, March 22, 2012

Скільки коштує утримання жінки?

Харчування
(50 кг цукерок, 50 л алкоголю, 80 кг м'яса, 50 кг риби, 300 кг фруктів, 200 кг молочних продуктів)
Сума: $ 5 000

Одяг 
(1 шуба, 2 пальто, 3 куртки, 2 пари чобіт, 12 пар туфлей, 12 костюмів, 12 суконь, 12 спідниць, 50 блузок, 6 сумочок)
Сума: $ 22 000

Догляд
(20 кг косметики, послуги перукарень, салонів краси, пластичні операції)
Сума: $ 43 000

Саморозвиток
(курси англійської мови, танців, вокалу, музики, фітнес, йога, фігурне катання)
Сума: $ 9 000

Усунення від домашньої роботи
(послуги клінінгу, пралень)
Сума: $ 10 000

Авто
(1/10 вартості авто, 2 тонни бензину, штрафи ДАІ, ремонт, техобслуговування)
Сума: $ 10 000

Туризм
(зовнішній туризм - 30 днів, внутрішній туризм (в т.ч. Крим, Карпати) - 60 днів, шопінг тури Європою та США)
Сума: $ 50 000

Загальні проміжні витрати:
Сума: $ 150 000

Подарунки
(жінці - 10% загальних витрат, тещі - 10%, жінки подругам - 10%, жінки родичам - 10%).
Сума: $ 60 000

Кишенькові витрати 
(10 % загальних витрат)
Сума: $ 15 000

Невраховані витрати
(10 % загальних витрат)
Сума: $ 15 000

Всього витрат на утримання жінки в рік:
Сума: $ 240 000

Розрахункові витрати на утримання жінки у 60 разів превищують середньостатистичну зарплату в Україні. Розрахунок свідчить про високу потенційну можливість багатьох ринків товарів та послуг. Неемісійне зростання заробітних плат та інших доходів мають дати поштовх для стрімкого розвитку галузей народного господарства та економіки в цілому.

Wednesday, March 21, 2012

Як заробити грошей і стати багатим

Простий спосіб стати багатим

Можна просто покласти гроші на депозит, і через деякий час забрати збільшену суму (Простий спосіб стати мільйонером).

Можна  купити кілограм золота, і через 40 років його вартість зросте в 40 разів (Золото - найкращий фінансовий інструмент для довгострокового зберігання).

Багатство громадянина - в його відповідальності за своє фінансове життя

Ні уряд, ні президент, ні депутати не зроблять українців багатими. Міністр, президент, депутат дбають про свій власний добробут, а громадянин має дбати про свій. Треба рішуче відкинути сподівання, що влада, партнери, батьки, діти мають забезпечити громадянину фінансовий добробут, лише він сам відповідальний за своє фінансове життя.

Багатство громадянина - в його цінності

Цінності, що створюються громадянином для суспільства визначають рівень його багатства. Громадянин, що не створює цінності, нічого і не матиме. (Виключення становить корупційна влада, яка нічого не створює, а тільки паразитує).

Одна з моїх цінностей - у формуванні і передачі економічних, фінансових, правових знань. Я маю відповідну освіту, досвід і навички. За це я отримую гроші - як визнання суспільством моєї праці.

Цінності може надавати будь-яка людина незалежно від віку, статі і кваліфікації. Є сотні потрібних справ, що не потребують особливої кваліфікації, але за них ладні платити непогані гроші: прибирання, прання, прасування, догляд (за малим, за старим, за твариною, за рослиною, за квартирою...). А що вже говорити про кваліфікованих фахівців з вищою освітою, яких в Україні чи не 100%.

Навіть звичайна прибиральниця може позиціонувати себе як клінінговий оператор чи менеджер з впорядкування побутового хаосу. Ця праця потрібна в кожній хаті і офісі, і за неї готові платити гроші.

Переважна більшість купує  хліб, а не зерно, хоча воно дешевше, яке можна було б самостійно змолоти на борошно та спекти власноруч хліб.

Переважна більшість купує товар в найближчому магазині, а не їде до виробника в інший кінець міста, країни чи планети.

Цінність економіста, прибиральника, пральника, прасувальника, мельника, пекаря, транспортника, торговця - оплачується.

Тисячі професій і навичок потрібні суспільству. Якісне виконання, створення цінностей - запорука багатства громадянина. Організація праці інших по створенню і наданню цінностей - запорука великого багатства.

Дивись також Другий закон Кушніра: Рівень одержаних доходів залежить від наданої користі

Науково-методичні праці

  1. Кушнір І.В. Врахування погодних умов при оптимізації структури посівних площ / А.Т. Мальцев, І.В. Кушнір // Вісник аграрної науки Причорномор'я.-1999.-№1.-С.30-33.
  2. Кушнір І. Методологія наукового аналізу розміщення та територіальної організації народного господарства України / І. Кушнір // Збірник науково-публіцистичних статей за матеріалами спудейської конференції "Україна в новому тисячолітті очима молодих фахівців". - Миколаїв, 2000. - С. 12-15.
  3. Кушнир И.В. Матричное планирование производства / И.В. Кушнир // Бизнес Информ. – 2000. – № 5. - С. 67-71.
  4. Кушнир И.В. Определение оптимальных объемов производства (аналитическая аппроксимация) / И.В. Кушнир // Бизнес Информ. – 2000. – № 6. - С. 63-65.
  5. Кушнир И.В. Эффективность размещения посевов (Методика анализа) / И.В. Кушнир // Бизнес Информ. – 2000. – № 9-10. - С. 71-75.
  6. Кушнир И.В. Проблемы развития аграрной реформы / И.В. Кушнир // Бизнес Информ. – 2000. - №7-8. - С. 69-72.
  7. Кушнір І.В. Принципи організації госпрозрахункових відносин головних підприємств з відокремленими формуваннями / І.В. Кушнір // Вісник аграрної науки Причорномор'я.-2000.-№1. - С. 18-20.
  8. Кушнір І.В. Переваги філійного способу господарювання в АПК // Економіка, менеджмент, освіта в системі реформування агропромислового комплексу: Матеріали Всеукраїнської конференції молодих учених-аграрників, Харків, 11-13 жовтня 2000 р./ХДАУ, Харків, 2000. - С. 70-71
  9. Кушнір І.В. Особливості економіних взаємовідносин в СП "Нібулон" / І.В. Кушнір // Економіка АПК.-2000.-№7. - С. 73-78.
  10. Кушнір І.В. Перспективність розміщення філій на територіях пріоритетного розвитку / І.В. Кушнір // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: Кол. монографія у двох томах. Т.1/ За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. - К.: ІАЕ, 2001. - С. 231-233.
  11. Кушнір І.В. Ділова активність формувань АПК, як критерій лідерства // Вісник аграрної науки Причорномор'я.-2001.-№5. - С. 28-32.
  12. Кушнір І.В. Еколого-економічні аспекти функціонування та оптимізації мереж МТС / І.В. Кушнір // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - 2001. - № 3.- Т.1. - С.256-259.
  13. Кушнір І.В. Особливості оптимізаційних моделей для багатофілійних структур / І.В. Кушнір // Вісник ХДАУ.- 2001. -№ 7. - С. 225-227.
  14. Кушнір І.В. Експортне відшкодування ПДВ в контексті умов ІНКОТЕРМС / І.В. Кушнір // Вісник аграрної науки Причорномор'я.-2002.-№6. - С. 81-84.
  15. Кушнір І.В. Трудові ресурси країн – основних виробників сільськогосподарської продукції / І.В. Кушнір // Вісник аграрної науки Причорномор'я.-2003.-№1. - С.29-33.
  16. Кушнір І.В. Тенденції аграрного виробництва країн – основних виробників сільськогосподарської продукції / І.В. Кушнір // Економіка АПК. – 2003. – № 4. – С. 124-128.
  17. Кушнір І.В. Удосконалення організаційно-фінансового механізму багатофілійних структур в аграрному секторі України // Фінансово-правові засади перспектив розвитку економіки України: Матеріали 1 Міжнар. наук.-практ.конф. – Хмельницький: ТУП, 2003.- С. 18-21.
  18. Кушнір І.В. Фінанси зовнішньоекономічної діяльності / Кушнір І.В. - Миколаїв: Миколаївська обласна друкарня, 2004. - 100 с.
  19. Кушнір І.В. Світовий зерновий баланс / І.В. Кушнір // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 2004. - Т.1, № 2. – С. 146-150.
  20. Кушнір І.В. Фінанси зовнішньоекономічної діяльності / Кушнір І.В. – Миколаїв: Миколаївська обласна друкарня, 2004. – 100 с.
  21. Кушнір І.В. Удосконалення організаційно-фінансового механізму багатофілійних структур в аграрному секторі України / І.В. Кушнір // Вісник Технологічного університету Поділля. - 2004. - №1. - С.162-166.
  22. Кушнір І.В. Дослідження складу харчового раціону / І.В. Кушнір // Вісник аграрної науки Причорномор'я.-2004.-№1. - С.9-17.
  23. Кушнір І.В. Розвиток експортного потенціалу України на світовому ринку продовольства / І.В. Кушнір // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2004. – №2 (14). – С.43-47.
  24. Кушнір І.В. Актуальні проблеми продовольчої безпеки / І.В. Кушнір, Т.І. Литвиненко, М.О. Ровенська // Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції з екотрофології. - Біла Церква, 2005. - С. 226-227.
  25. Кушнір І.В. Економічна оцінка інтенсифікації виробництва рослинницької продукції в Україні / І.В. Кушнір // Економіка АПК.-2005.-№5. - С. 28-29.
  26. Кушнір І.В. Обгрунтування експортного потенціалу України на світовому ринку зерна / І.В. Кушнір // Тези доповідей другої міжнародної науково-практичної конференції "Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК". – Мелітополь: ТДАТА, 2005. - С.125-126.
  27. Кушнір І.В. Обгрунтування розміру мінімальної зарплати з урахуванням рівня харчування населення / І.В. Кушнір // Економіка АПК.-2005.-№4. - С. 120-122.
  28. Кушнір І.В. Про перспективний розмір мінімальної заробітної плати / І.В. Кушнір // Тези доповідей Причорноморської регіональної конференції професорсько-викладацького складу (20-22 квітня 2005 р.). – Миколаїв: МДАУ. - С.44-46.
  29. Кушнір І.В. Проблеми та перспективи вступу України до Світової організації торгівлі / І.В. Кушнір // Вісник аграрної науки Причорномор'я.-2005.-№1. - С.47-52.
  30. Кушнір І.В. Особливості оптимізаційних моделей для багатофілійних структур в АПК / І.І. Червен, І.В. Кушнір // ІІІ відкриті науково-методичні читання „Математика для інженерів і економістів: проблеми викладання і застосування”.- Херсон, 2005. – С. 86-87.
  31. Кушнір І.В. Методичні вказівки для виконання дипломних робіт по кафедрі фінансів / Кушнір І.В. - Миколаїв: Видавничий центр МДАУ, 2005. – 44с.
  32. Кушнір І.В. Економічна оцінка перспективної інтенсифікації рослинництва України / І.В. Кушнір // Тези доповідей Причорноморської регіональної конференції професорсько-викладацького складу (26-28 квітня 2006 р.). – Миколаїв: МДАУ, 2006. - С.67-69.
  33. Кушнір І.В. Оцінка кредитоспроможності аграрних підприємств / І.В. Кушнір // Економіка АПК.-2006.-№ 7. - С. 90-94.
  34. Кушнір І.В. Перспективи виробництва та переробки ріпаку в Україні / І.В. Кушнір // Економіка АПК.-2006.-№ 11. - С. 27-30.
  35. Кушнір І.В. Перспективи розвитку зерновиробництва України в умовах світової інтеграції / І.В. Кушнір // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: Науковий збірник. – 2006. - № 2. – С. 92-94.
  36. Кушнір І.В. Стратегічне планування розвитку АПК / І.В. Кушнір // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 2006. - № 3. – С. 135-140.
  37. Кушнір І.В. Сучасний стан та перспективи розвитку виробництва олійних культур в Україні / І.В. Кушнір // Економіка і регіон. – 2006. – № 3. – С. 95-98.
  38. Кушнір І.В. Сучасний стан та перспективи розвитку виробництва цукрових буряків та цукру в Україні / І.В. Кушнір // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2006. – Вип. 216. – С. 257-262.
  39. Кушнір І.В. Фінансування розвитку рослинництва України / І.В. Кушнір // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: Науковий збірник. – 2006. - № 2. – С. 92-94.
  40. Організаційно-економічне обґрунтування системного оновлення та ефективного використання транспортних засобів у сільському господарстві / І.Д. Бурковський, І.В. Кушнір, І.І. Червен, О.В. Шебаніна - Миколаїв: МДАУ, 2006. – 165 с.
  41. Організація і ефективність розвитку відокремлених виробничо-техсервісних формувань в аграрному секторі України / І.Д. Бурковський, І.В. Кушнір, І.І. Червен, О.В. Шебаніна - Миколаїв: МДАУ, 2006. – 231 с.
  42. Кушнір І.В. Методичні підходи до фінансової характеристики господарств району / І.І. Червен, І.В. Кушнір // Вісник аграрної науки Причорномор'я.-2006.-№ 4. - С.10-15.
  43. Кушнір, І. В. Удосконалення організації самостійної роботи студентів і її навчально-методичне забезпечення [Текст] / І. В. Кушнір // Шляхи подальшого удосконалення навчального процесу в умовах інтеграції до Європейського освітнього простору та поглиблення спеціалізації : наук.-практ. семінар : тези доп. – Миколаїв : МДАУ, 2006. – С. 41-42.
  44. Кушнір І.В. Перспективи виробництва молока в Україні в контексті вступу до СОТ / І.В. Кушнір // Вісник аграрної науки Причорномор'я.-2007.-Т.2,№3. - С.61-66.
  45. Кушнір І.В. Проблеми та перспективи виробництва молока в Україні / І.В. Кушнір // Вісник аграрної науки Причорномор'я.-2007.-№ 1. - С.29-32.
  46. Кушнір І.В. Теоретичні засади стратегічного планування розвитку АПК / І.В. Кушнір // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2007. – Т.7, № 231. – С. 1249-1255.
  47. Кушнір І.В. Вступ України до СОТ – важлива умова її ефективного виходу на світовий ринок / І.Д. Бурковський, І.В. Кушнір, А.В. Бурковська // Збірник наукових праць ЧДТУ. Серія: Економічні науки. – 2007. – Вип. 18. – С. 55-68.
  48. Кушнір І.В. Методичні підходи стратегічного планування розвитку АПК / І.В. Кушнір // Тези доповідей Причорноморської регіональної науково-практичної конференції професорсько-викладацького складу. - Миколаїв: МДАУ, 2007. - С. 14-15.
  49. Кушнір І.В. Розвиток сільськогосподарського виробництва України в умовах світової інтеграції / Кушнір І.В. - Миколаїв: МДАУ, 2008. - 297 с.
  50. Кушнір І.В. Оцінка потреби в кредитуванні аграрних підприємств /І.В. Кушнір// Актуальні проблеми розвитку регіону, 2007. - Вип. ІІІ. - Т.1. - С. 404-414.
  51. Кушнір І.В. Інвестиційна політика зарубіжних країн в аграрній сфері / І.В. Кушнір // Міжнародна науково-практична конференція "Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: вплив на національну економіку та окремий бізнес": Збірник наукових праць. В 3т. - Том.1. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2008. - С. 23-25.
  52. Кушнір І.В. Обґрунтування системи забезпечення продовольчої безпеки України / І.В. Кушнір // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2008. – Вип. 235.Т.4. – С. 898-902.
  53. Кушнір І.В. Інвестиційна політика зарубіжних країн в аграрній сфері / І.В. Кушнір // Економічний простір. – 2008. - № 10. – С. 26-31.
  54. Кушнір І.В. Концептуальні засади стратегічного планування розвитку АПК України / І.В. Кушнір // Економічний простір. – 2008. - № 14. – С. 124-133.
  55. Кушнір І.В. Управлінський аспект стратегічного планування розвитку АПК України / І.В. Кушнір // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2008. – Вип. 240.Т.4. – С. 1061-1065.
  56. Kushnir I.V. The introduction of Ukraine in WTO: problems and consequences / I.I. Cherven, I.V. Kushnir // Nauka i Studia. – 2008. - № 1(6). – Р. 50-53.
  57. Кушнир И.В. Проблемы регулирования аграрного сектора экономики Украины /И.И. Червен, И.В. Кушнир // Cовременный научный вестник. – 2008. - № 12(38). – С. 23-28.
  58. Кушнир И.В. Механизмы регулирования аграрного сектора экономики Украины /И.И. Червен, И.В. Кушнир // Оралдын гылым жаршысы. – 2008. - № 1(9). – С. 73-77.
  59. Kushnir I.V. Support Increased Economic Opportunities and Improved Quality of Life in Rural Ukraine / I.V. Kushnir // Nauka i Studia. – 2008. - № 2(27). – Р. 41-45.
  60. Кушнір І.В. Сучасний стан та перспективи розвитку плодово-ягідного виробництва в Україні / І.В. Кушнір // Вісник аграрної науки Причорномор'я.-2008.- №2. - С.23-28.
  61. Кушнір І.В. Показники перспективного розвитку сільського господарства / І.В. Кушнір // Тези доповідей Причорноморської регіональної науково-практичної конференції професорсько-викладацького складу. - Миколаїв: МДАУ, 2008. - С. 17-19.
  62. Кушнір І.В. Управлінський аспект стратегічного планування розвитку АПК України / І.В. Кушнір // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2008. – Вип. 240.Т.4. – С. 1061-1065.+
  63. Кушнір І.В. Обгрунтування інтенсифікації виробництва ячменю / І.В. Кушнір // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2008. – Вип. 243.Т.2. – С. 495-498.
  64. Кушнір І.В. Забезпечення бюджетної підтримки сільського господарства в Україні / І.В. Кушнір // Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції "Формування єдиного наукового простору Європи та завдання економічної науки". - Тернопіль: ТНЕУ, 2008. - С. 65-66.
  65. Kushnir I.V. Enhance protection and safety of the Ukraine's agriculture and food supply / I.V. Kushnir // Nauka i Studia. – 2008. - № 7(12). – Р. 80-83.
  66. Kushnir I.V. Enhance International Competitiveness of Ukrainian Agriculture // I.V. Kushnir // Cовременный научный вестник. – 2008. - № 19(45). – С. 10-16.
  67. Кушнір І.В. Обгрунтування інтенсифікації виробництва пшениці / І.В. Кушнір // Збірник наукових праць ПДАТУ. – 2008. – Вип. 16.Т.3. – С. 99-102.
  68. Кушнір І.В. Стратегія розвитку АПК України у глобальному середовищі / І.В. Кушнір // Материалы ІІ международной научно-практической конференции "Стратегия развития Украины в глобальной среде". - Симферополь, 2008. - т.1., С. 94-96.
  69. Кушнір І.В. Розвиток інфраструктури аграрного ринку / І.В. Кушнір // Materialy IV Mezinarodni vedecko-prakticka konference "Vedecky prumysl evropskeho kontinentu". - Praha, 2008. - C. 30-33.
  70. Кушнір І.В. Організація моніторингу функціонування продовольчих підкомплексів / І.В. Кушнір // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2008. – Вип. 245.Т.3. – С. 661-665.
  71. Кушнір І.В. Обгрунтування інтенсифікації виробництва кукурудзи / І.В. Кушнір // Вісник аграрної науки Причорномор'я.-2008.-№ 4. - С.64-68.
  72. Кушнір І.В. Перспективи світового валютного ринку / І.В. Кушнір // Тези доповідей Причорноморської регіональної науково-практичної конференції професорсько-викладацького складу. - Миколаїв: МДАУ, 2009. - С. 112-114.
  73. Kushnir I.V. The theoretical basis of the agricultural business / I.V. Kushnir // Materialy V Mezinarodni vedecko-prakticka konference "Zpravy vedecky". - Praha, 2009. - Р. 85-86.
  74. Kushnir I.V. The marketing concept of agricultural innovations / I.V. Kushnir // Materialy V Miedzynarodowej naukowi-practycznej konferencji "Perspektywiczne opracowania sa nauka i technikami". - Przemysl, 2009. - Р. 3-4.
  75. Kushnir I.V. Economic relations of agricultural and processing enterprises / I.V. Kushnir // Материали за V международна научна практична конференция "Honors high school-2009". - София, 2009. - Р. 5-6.
  76. Kushnir I.V. Investment attractiveness of agricultural enterprises / I.V. Kushnir // Materialy V Mezinarodni vedecko-prakticka konference "Vedecky prumysl evropskeho kontinentu 2009". - Praha, 2009. - Р. 35-36.
  77. Kushnir I.V. Theoretical and methodological basis of the definition of economic efficiency / I.V. Kushnir // Nauka i Studia. – 2009. - № 10(22). – Р. 10-15.
  78. Кушнір І.В. Методологічні аспекти стратегічного планування / І.В. Кушнір // Матеріали 7 Міжнародної науково-практичної конференції "Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю". - Черкаси, 2010. - С. 31-32.
  79. Кушнір І.В. Основи стратегічного розвитку продовольчої сфери АПК України в умовах глобалізації / І.В. Кушнір // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції "Економіка та фінанси в умовах глобалізації: досвід, тенденції та перспективи розвитку". - Макіївка, 2010. - т.3. - С. 82-84.
  80. Кушнір І.В. Правова основа бюджетної підтримки аграрного виробництва / І.В. Кушнір // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Фінансова система України: стан, проблеми, перспективи". - Херсон, 2010. - С. 134-136.
  81. Кушнір І.В. Удосконалення фінансової діагностики підприємств / І.В. Кушнір // Тези доповідей Причорноморської регіональної науково-практичної конференції професорсько-викладацького складу. - Миколаїв: МДАУ, 2010. - С. 100-102.
  82. Кушнір І.В. Удосконалення механізму управління дебіторською заборгованістю аграрних підприємств / І.В. Кушнір // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2010. – Вип. 263.Т.8. – С. 2061-2066.
  83. Кушнір І.В. Власні фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств як основне джерело розвитку / І.В. Кушнір // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Реформування фінансової системи та стимулювання економічного зростання в нестабільній економіці» - Дніпропетровськ, 2011. – С. 287-289.
  84. Кушнір І.В. Парадигма економічного розвитку аграрного сектору економіки / І.В. Кушнір // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми інформаційних технологій, економіки та права» - Чернівці, 2011. – С. 152-153.
  85. Кушнір І.В. Забезпечення страхового захисту аграрних товаровиробників / І.В. Кушнір // Облік і фінанси АПК. – 2011. - № 1. - C. 149-155.
  86. Кушнір І.В. Видатки бюджету на підтримку аграрного сектору та їх ефективність / І.В. Кушнір // Економіка АПК.-2011.- №5. - С. 98-102.
  87. Кушнір І.В. Фінансово-кредитне забезпечення розвитку аграрного сектору економіки України: монографія. – Миколаїв: Миколаївська обласна друкарня, 2011.- 122 с.
  88. Кушнір І.В. Банки сільськогосподарського розвитку в системі фінансування агропромислового комплексу / І.В. Кушнір // Вісник НБУ.-2011.- №10. - С. 92-95.
  89. Кушнір І.В. Increased foreign agricultural relations of Ukraine / І.В. Кушнір // Матеріали регіональної науково-практичної конференції "Актуальні питання сучасної економічної науки та міжнародних відносин", том 3, - Дніпропетровськ, 2011. - С. 78-80.
  90. Кушнір І.В. Глобальна проблема продовольчої безпеки / І.В. Кушнір // Матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції "Проблеми формування нової економіки XXI століття", том 1, - Київ, 2011. - С. 66-68.
  91. Кушнір І.В. Обгрунтування моделі продовольчої безпеки / І.В. Кушнір // Матеріали 66 науково-практичної конференції Одеської національної академії зв'язку ім. О.С. Попова, - Одеса, 2011. - С. 79-81.
  92. Кушнір І.В. Сутність та елементи економічної безпеки / І.В. Кушнір //  Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Інформаційні технології, економіка та право: стан та перспективи розвитку» - Чернівці, 2011. - С. 183-184.
  93. Кушнір І.В. Інноваційно-інвестиційний напрямок розвитку бюджетування у переробній сфері АПК / І.В. Кушнір //  Інноваційна економіка . – 2012. - № 5. - C. 170-172.
  94. Кушнір І.В. Передумови розвитку інноваційних процесі в аграрному секторі економіки / І.В. Кушнір //  Інноваційна економіка . – 2012. - № 6. - C. 38-40.
  95. Кушнір І.В. Формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку аграрного сектору економіки / І.В. Кушнір //  Інноваційна економіка . – 2012. - № 8. - C. 63-65.

Tuesday, March 20, 2012

Економічне диво України

Українське економічне диво можливе за умов надання економічної свободи громадянам, подолання корупції, вмілого управління державними фінансами.



Гроші в економіку потрібно вводити не через споживання, а через виробництво
Заслуговують на увагу соціальні ініціативи Президента України. Підвищення платоспроможного попиту населення неодмінно має позитивно відобразитися на зростанні економіки. Але грошову масу в економіку потрібно вводити не через споживання (через загрозу інфляції), а через виробництво з дотриманням високих соціальних стандартів.

Державний борг – зашморг чи трамплін
Держава має виступити інвестором національного виробництва, не стільки за рахунок коштів бюджету (оскільки їх не вистачає), скільки за рахунок зростання державного боргу. Державний борг у невмілому управлінні руйнує економіку, коли залучені кошти спрямовуються на соціальні виплати, а повертати їх доводиться з бюджету за рахунок платників податків. Державний борг натомість може виступати і як рушій економічного росту (на прикладі США), коли за рахунок його коштів відбувається державне кредитування виробництва, чим забезпечується можливість його погашення за рахунок коштів виробників та отримання невеликих відсотків за користування капіталом. Цей напрямок управління державним боргом навпаки посилює економіку країни, забезпечує зростання виробництва, зайнятості, додаткових надходжень до бюджету.
Крім того, боргові зобов’язання виробників перед державою можливо в якості цінних паперів розміщувати на фондовому ринку країни (звісно, якщо він буде достатньо розвинутим).

Державне кредитування соціально відповідальних підприємств та проектів
Здійснювати державне кредитування необхідно лише тих підприємств (проектів), що передбачають високий рівень мінімальної оплати праці на рівні від $1000 на місяць. Якщо проект буде рентабельним з високою зарплатою працівникам, він заслуговує на державне кредитування. Не гідно Україні пишатися своєю головною конкурентною перевагою – низькою заробітною платою. Високі заробітні плати мають формувати місткий внутрішній ринок країни, стимулювати подальший розвиток виробництва, зростання економіки.

Економічне розкріпачення українців
Якщо влада не може забезпечити гідний рівень життя народу, вона не повинна йому заважати зробити це самостійно.
Пересічний громадянин має вибір: працювати в Україні за низьку зарплату ($350 в середньому по Україні), чи податися працювати за кордон (як зробили близько 7 мільйонів громадян) чи працювати на себе як приватний підприємець (2,4 мільйони громадян).
Влада має створити інституційні умови для розвитку приватного підприємництва. Для цього потрібно суттєво обмежити вплив контролюючих органів та встановити лише 2 податки (щорічний фіксований податок та ринковий збір) для підприємців, що не використовують найману працю.
Цей крок дозволить перевести енергію протестних настроїв в енергію економічного самозабезпечення та загального добробуту. Інакше майдани і страйки не закінчаться ніколи.
На сьогодні ж приватне підприємництво представлене переважно в торгівлі. Зайнятися виробництвом надзвичайно важко через корупційних тиск органів держконтролю. Саме тому полиці магазинів завалені китайським, а не українським товаром. Влада України не повинна бути економічним агентом КНР. Вона повинна підтримати вітчизняне виробництво, не заважаючи йому.

Без подолання корупції не буде економічного розвитку
Активна боротьба влади з корупцією призвела до збільшення корупції в Україні за оцінкою Transparency International. Посилення санкцій проти корупціонерів призвело хіба що до зростання корупційних ставок.
Принципи подолання корупції:
  • прозорість рішень влади.
  • альтернативність чиновницьких послуг.
  • громадський контроль замість державного контролю.

Прозорість рішень влади. Усі рішення та всі платежі всіх органів влади мають оприлюднюватися в мережі Інтернет. І взагалі роботу влади треба перемістити в Інтернет, що має зекономити час відвідувачів.
Альтернативність чиновницьких послуг. Якщо чиновник вимагає хабар за свої послуги, повинна бути можливість звернутися до другого, третього … десятого чиновника з цього ж питання. За підсумками року можна робити оргвисновки щодо найменш зговірливих чиновників.
Громадський контроль замість державного контролю. Є поширеною практика, коли чиновники органів держконтролю плутають свої кишені з бюджетними при стягненні штрафних санкцій. Необхідно певною мірою перемістити контрольні повноваження з державного до громадського, коли обмежиться контролюючий вплив ДАІ, санстанції, пожежників, податківців, коли натомість будь який громадянин може збирати законним шляхом докази правопорушення та передавати їх до суду.

Влада має скинути адміністративний жир
Влада повністю успадкувала стару радянську бюрократичну систему управління, яка не відповідає вимогам сьогодення і занадто, не виправдано дорого обходиться народові.
Я вже писав про рудиментність такого органу, як Верховна Рада (Верховна Рада вже не потрібна Україні). Замість неї необхідно запровадити пряме народне інтернет-обговореня та голосування законопроектів з подання Академії Наук. Відмова від ВРУ забезпечить близько мільярда гривень щорічної економії та ще одного мільярда раз на п’ять років на проведення виборів.
Немає потреби і в триланковій адміністративно-територіальній вертикалі: центр – область – район. Сучасні інформаційні системи управління дозволяють мати спрощену вертикаль: центр – район та центр – місто. Відмова від губернаторів, обласних адміністрацій та рад дозволить щорічно зекономити понад два мільярди бюджетних коштів.
Теорія і практика мобільного офісу, що успішно використовується у провідних ТНК, дозволяє обійтися владі без будівель та автотранспорту; спілкуватися з колегами та громадянами та приймати рішення в online режимі. Відмова від утримання будівель, автомобілів та вертольотів державних органів управління зекономлять 4 млрд. щорічно, а їх продаж з відкритих аукціонів дадуть бюджету 1,6 трлн. грн. (5 бюджетів України).
Ці кошти дозволять погасити існуючий державний борг України та розпочати справжнє реформування її економіки і побудову в Україні інформаційного суспільства.